-Усе добре, Місті?
-Так! Досі… рівновагу шукаю.
До Лошачого потоку треба звикнути.
Летимо до таємних пригод.
Ти в захваті?
Так! Звісно! І куди ж ми?
На Зефірний Пік, на щорічне Свято
на честь відзнак Еквестрії.
Та класно.
Свято на честь відзнак? Що це?
Це наймиліше свято весни,
свято свіжості й новизни.
Я про квіти, цвітіння, кроликів і моду.
Побачите цей стиль. Цей стиль.
А головне — офіційна церемонія і свято для
поні, що того року отримали відзнаки.
День пошани.
Класно, що ми об'єднуємо традиції,
з якими ми виросли.
Обожнюю це свято! Така атмосфера весни.
Я вже зробила сім бутоньєрок.
Лишилося кілька сотень.
-Сотень?
-Так! Для всіх поні, які тебе підтримають!
Гаразд. Усе буде добре.
Зможу я уникнути інших поні?
Опущу голову,
змішаюся з натовпом. Буде легко.
Повертай!
Я впораюся.
Ой. Я щойно наврочила
щодо того, що буде легко?
MY LITTLE PONY: ЗАЛИШ СВОЮ ВІДЗНАКУ
Копитця вгору підніміть
Від радості підлетіть
У Мустанговій Бухті щодня щасливим бути
Копитця підніміть
СВЯТО НА ЧЕСТЬ ВІДЗНАК
Усе буде добре
Знову думаєш про Спаркі?
Так. Після сварки з Опалін
він дуже втомився.
Я сумую,
але не хотів тягнути його на Зефірний Пік.
Він відпочиває з бабусею Фіґґі.
-Так. Бабця будь-кого розвеселить.
-Бачиш? Спаркі у чудових копитах.
Тобі треба відволіктися.
Придумала! Розкажімо
наші історії про відзнаки!
Я перша.
Коли я маленьким лошам була
Друзів не мала.
Але тато мій казав:
«Життя дає лимони — лимонад роби
й грошей на бібліотеку зароби».
І мій лимонад чудово продавався.
Я продала майже весь.
А останній захотіло купити двоє.
Вони сварилися, але я допомогла.
Вони зрозуміли, що немає чого сваритися!
Тоді з'явилася моя відзнака!
Тато сказав, що це через те,
що я примирила тих поні.
Він так пишався.
Тієї весни я скакала сценою
на Святі на честь відзнак.
Це один з улюблених спогадів.
Хочу лимонаду.
-Я далі! Моя історія…
-Технічно вона наша.
…почалася вдома, на Зефірному Піку.
До володіння магією я багато рахувала,
щоб пегаси змогли літати знову.
Але одного дня я подумала: «Еврика»!
Я знала, що от-от полечу.
Неймовірне відчуття.
Так, було страшно,
але жоден пегас до мене такого не робив.
Було так круто!
У той день і з'явилася блискавка!
Розкажи ж, що було далі.
Я дивилася на сестру,
думаючи, що такого ще не бачила!
Вона така смілива!
Це дало мені впевненість
уперше виступити.
Залиш свою відзнаку
Знайди свою ознаку
Свою відзнаку
Так
-Піп?
-Піп!
Ура!
Так мило! Мені підходить.
Ура!
Украла всю увагу, сестро.
Це не моя провина! Це ти мене надихнула.
Ти зараз вибухнеш. Свою розкажеш?
Звісно!
Я грав у копитбол з лошатами,
і маля попросило пограти.
Але їй не дозволили! Кричали…
Ніяких малявок!
Я вчинив як свідомий поні. Покинув жаднюг
і грав з нею. І тоді з'явилася відзнака!
Бо єдиний спокій душевний — добро.
Моя черга! Усе почалося
давним-давно у Вуздоліссі,
перед Місяцем
світлопрозорого місячного каменю…
Спогади!
Посеред лісу валялася ціла купа сміття,
і вона постійно росла.
Але для мене це не «сміття».
Це речі, яким не вистачало любові!
Я зробила велику статую-фонтан!
Усі поні зрозуміли,
що надто суворо ставилися до сміття.
Дякую! Я — єдиноріг,
який обожнює переробку!
Єдино… Єдиноробку!
І бац! У мене з'явилася відзнака.
Ура!
Чудові історії!
Усі вони закінчилися чимось грандіозним,
де ви стояли перед купою поні?
Так! І тепер твоя черга.
І це буде найбільше й найвеличніше свято!
Дивіться!
Тут стільки поні! Будь сміливою, Місті.
Не хочу їм нічого зіпсувати!
Я впораюся.
Хіба ти не в захваті?
Тут усе нове для мене.
Мої янголи! Ви тут!
Так хвилювалася,
що хотіла Пушка на пошуки відправити!
Я рада, що ви тут,
але, чесно, я трохи хвилююся.
-Проблема з кристалами?
-Зіроньки, ні.
Усе через весняні дощі.
Дощитиме — свято зіпсовано.
-Допоможу.
-І я. Мастаки розв'язувати проблеми.
Справді? Допоможете?
Звісно. Упевнимося,
щоб усе пройшло чудово,
затопить хіба від сліз щастя.
Не від дощу.
Слава копитцям! За мною.
Це наші весняні композиції із квітів,
а тут садочок для каченят.
І наші Зефірні закуськи!
Розумно ж? Я б не вигадала, це все Пушок.
Як вам, дівчата? Я стараюся організувати
найкраще Свято на честь відзнак,
особливо для своєї нової подруги Місті.
Охороно! Готуйтеся до свята відзнаки
Місті. Веселе свято з купою поні!
-Так!
-Ура!
-Усе пройде чудово! Це ж так весело.
-Ура?
Ну ж бо, Місті!
Можна трохи яскравіше, правда?
Твоя правда, мамо.
Слухай. Тебе щось турбує?
Хвилююся, як там справи вдома.
-Тобто що там з Опалін!
-Ми розуміємо.
На щастя, у нас купа святкових розваг,
які зосереджені на тобі!
Це відволіче. Допоможеш із кошиками?
Я прибрехала про причину хвилювань.
Але це правда. Опалін, певно,
знає, що мене немає, і планує помсту.
Її немає!
Ні. Як це можливо?
Хтось має поплатитися.
Не віриться, що вона зникла.
Гертрудо! Де ти, Гертрудо?
Моя улюблена поні-щітка. Вона для мене
дуже дорога. Треба її знайти.
Мамо! Поглянь на мене!
Якщо заспіваю дереву, виросте швидше?
Є ідея! Спробуємо?
Ваше Свято на честь відзнак
було наче вчора.
Хочеться їх просто задушити в обіймах!
Ми були такі милі.
Ви й досі милі.
Що таке, Місті?
Більшість поні
отримують відзнаку в дитинстві,
тоді магія їхньої особистості…
-Їхнє внутрішнє світло!
-…починає сяяти.
Але через Опалін я до цього часу не сяяла.
Тож я не лише буду
перед усіма поні, але й…
буду тут найстаршою поні.
Зіпе, периметр чистий.
Тронний зал захищено від дощу!
Чудово, Шерифе, але як щодо…
Святкувальники ж мають іти надворі
й можуть зіпсувати наряди?
-Так.
-Потрібні чоботи й парасольки!
Місті! Ми й не знали,
що у твоєму віці поні
може отримати першу відзнаку. Так круто!
Приєднаєшся до нас? Ґлорі й Піч Фіз мене
підтримують на святі. Моя відзнака!
Чудово, Сішел.
-Час настав.
-Час? Для чого?
Не хвилюйся. Я підтримаю.
Вітаю на званій вечері
Свята на честь відзнак!
Ти впораєшся.
Ваша присутність
на Зефірному Піку — велика честь,
це перше спільне Свято на честь відзнак.
Тут пегаси, єдинороги, земні поні,
кожен з вас досяг
важливого етапу у своїй подорожі,
щоб стати найкращим і унікальним.
Час вийти й залишити
свою відзнаку в Еквестрії.
Але спершу насолодіться
нашим весняним банкетом.
Не та виделка.
Ой.
О ні!
-Мені дуже шкода!
-Усе гаразд, мила, таке буває.
Тепер, згідно з традицією,
час познайомитися,
розповісти про свою відзнаку.
Місті, почнеш?
Я? Так. Почну перша.
Мене звуть Місті,
Місті Брайтдон, а моя відзнака — метелик.
Ось і все.
Мила, розкажи всім, чому це саме метелик.
І… Бо…
Бо…
Я кинула виделку.
Так незвично!
Не вмію говорити перед аудиторією.
Я говорила лише з купою мотлоху —
мадам Таффітейл.
Опалін мала рацію.
Може, я не для цього світу.
Мене звати Сішел, а моя відзнака — мушля.
Я — поні, яка така ж унікальна,
як і кожна мушля на пляжі.
Чудово, це так мило!
-Так, Сішел!
-Отакої!
-Ура!
-Це було круто!
Спершу ці п'ять малих поні
завадили мені втілити плани,
а тепер я свою поні-щітку загубила.
Але чогось іще не вистачає. Міс… Місті!
Так! Де ця паршива пародія на поні?
Досі дується у кімнаті після поразки.
Скільки вона вже там?
Кілька годин? Днів? Дивно.
Але мені ж байдуже. Вона постійно лажає.
Скоро повернеться,
благатиме дати їй відзнаку.
Така дурненька.
Повірити, що я це зроблю!
Що? Що це? На нас напали?
Ні, Місті. Сьогодні твій день!
Свято на честь відзнак! Готуйся.
Ти не схвильована?
Ага… хвилююся ще б пак.
Бутоньєрки! Беріть бутоньєрки!
Зроблені власними копитами! А пахнуть як!
Як квіти!
Без паніки, поні!
Не дамо дощу парад зруйнувати.
Буде парад? Чому ніхто не сказав?
Я швидко задекорую платформу.
-Клей, 5 014 желейних кроликів…
-Ні, це вислів!
Просто наш фестиваль веселощів
у повній безпеці!
Пухнасті помічники простежать, щоб ніхто
не послизнувся. І поні-рації!
Бо вони класні.
Ми вжили
всіх запобіжних заходів. Тож чекаємо.
Почнеться щохвилини. Кеннете.
Керуй! Знаєш, що робити!
Ну. На вигляд я непогана.
Непогано налякана.
-Місті!
-Мої копита!
Місті! Ти — втілення весни!
Ти — врода квітів, ода красі метелика.
Тебе всі помічатимуть. У гарному сенсі.
Час настав.
Ні, я не можу. Це занадто.
-Що?
-Ні!
-Що?
-Стійте! Я маю зізнатися.
-Я знала!
-Справа не в Опалін.
Річ у мені.
Правда в тому, що я не можу туди піти.
Через вбрання? Можемо змінити.
Ні! Воно ідеальне. Усе ідеальне.
Але тут я відчуваю дискомфорт.
Купа поні, усі метушаться через мене.
-Не подобається?
-Ні.
Через цю святкову метушню
я не почуваюся самою собою.
Може, я посміхаюся, але почуваюся я так.
-Так. Не дуже ти радісна.
-Не хочу скакати сценою з морем глядачів.
Не хочу уваги! Хочу просто бути Місті.
Але без маски всі поні дізнаються правду.
Що я сором'язлива.
Місті. Ми хотіли
відсвяткувати твою відзнаку.
Знаю, я мала б пишатися,
і так і є, але я цього не хочу.
Боялася сказати, бо ви такі раді.
Вибачте. Я мала бути чесною.
Я все зіпсувала!
Місті, ти нічого не зіпсувала.
Це ми повинні вибачатися.
Ми захопилися,
хотіли зробити цю мить особливою
і забули спитати, чи ти цього хочеш.
-Так зробили б хороші друзі.
-Дякую за розуміння. Я досі вчуся дружити.
-І ми теж.
-Щодня.
Може, відсвяткуємо інакше?
А далі Сішел!
Сішел! Так!
Дякую, поні.
Вперше за довгий час я почуваюся щасливою.
Такою ж щасливою, як Сішел зараз.
-Це найкраща мить мого життя!
-Говорив із мамою. Вона не проти.
-Так!
-Не проти чого?
Особливого сюрпризу. Інших поні
й різних приготувань не буде. Лише ми.
Точно!
Це ж місце з відео. Як прекрасно!
Але чому ми тут?
Хотіли гарно,
без розмаху відсвяткувати відзнаку.
Це один із саджанців, якому я співала,
тобто вирощувала певний час.
Тепер він твій.
Він символізує твій ріст
як поні-особистості.
Укорениш свою іскру.
Як я.
І я.
То що скажеш?
Я в захваті!
Моєму дереву ще далеко до ваших!
Може, це й так важливо…
Посади насіння ти
Щоб стати тією, ким хочеш бути
Бо магія пливе в житті
Живе в тобі й у мені
Потрібен час, аби зрости
І все самому вивчити
Починається перетворення
Не за ніч отримують крила метелики
На все потрібен час
Птахи злітають теж не враз
Іде це з глибини душі
Ти своє світло віднайди
Дай світити йому, упораєшся ти
Ти своє світло віднайди
Упораєшся ти, кожний поні може рости
Кожний поні може рости
Кожний поні може рости
Отакої. Гляньте!
Ось! Саме тому моя відзнака — метелик.
Бо я можу змінюватися,
змінювати свою долю. Ось це я.
Але я хотіла сказати вам ще дещо.
Цього разу це пов'язано з Опалін, Зіпе.
-Я знала.
-Ми ще не перемогли Опалін. Геть близько.
-Не може бути. Ти бачила, що було в лігві.
-Вона сильніша, ніж здається.
Тепер у неї є драконожар Спаркі.
Опалін не спиниться,
вона хоче всю силу Еквестрії!
-Я знаю, як зарадити.
-Як?
Важко вгадати наступний крок.
Опалін непередбачувана, загадкова.
Її знає лише близьке до неї поньство.
Місті, ні!
Так. Маю повернутися до Опалін,
удати, що я за неї. Це єдиний спосіб.
Лише зачарована невидибульбашка
Твайлайт Спаркл втримає Опалін.
Буду подвійною агенткою,
розкажу все, що дізнаюся.
Це не найбезпечніший варіант, Місті.
-Згодна. Не можна так!
-Так, це ризик.
Але я хочу це зробити, я так допоможу.
-Але я пройду це разом із друзями.
-Ми будемо поруч. Завжди.
Моя грива!
Ось ти де!
Плела інтрижки. Мала стільки ідей,
і жодного поні, щоб їх записати. Жах.
Вибач, Опалін, я…
Що це?
А що з твоєю гривою?
Фіолетова з рожевим… Була інакша.
Ой.
Це! Так, я… впала в кущ із квітами.
Зачарований,
вирощений магією земного поні.
Тому грива змінилася.
Ті кляті поні мене знову підловили.
Яка ти незграба.
Тепер швидше. Треба змову запланувати.
Ви на моєму боці. І я вас не підведу.
Місті!
Переклад субтитрів: Юрій Пасічник